Що таке стрімінг: як керувати цифровими правами, прямі ефіри та монетизація. Частина 2

Давайте продовжимо з того місця, де ми зупинилися. Після огляду протоколів стрімінгу важливо обговорити фактори, які впливають на передачу контенту користувачам. Тоді ми зможемо перейти до монетизації та опису прямих трансляцій.

Це затримка між моментом, коли камера знімає щось, і моментом, коли відзнятий матеріал показують глядачам. Існує кілька типів затримок стрімінгу:

Звичайно, чим менша затримка, тим краще. І хоча користувачів не здивує кількасекундна затримка у звичайних фільмах і телешоу, низький рівень затримки має вирішальне значення для прямої трансляції.

Переходимо до важливої частини обміну контентом в Інтернет—керування цифровими правами. Існують права на використання відеоконтенту. Власники контенту часто укладають з дистриб’юторами угоди з вимогами щодо захисту свого матеріалу.

Коли мова йде про стрімінг, протокол HTTP, наприклад, не такий безпечний, як RTMP. В результаті захист нашого контенту в Інтернеті потребує деяких додаткових заходів. Отже, що ми можемо з цим зробити?

Захист робочої сесії користувача HTTPS є стандартом в Інтернеті, але він не стосується потокової передачі. Також існує авторизація, але вона не має відношення до стрімінгу.

У випадку стрімінгу відео, потрібно захищати безпосередньо контент. Для цього разом із перекодуванням контенту за певними протоколами його можна закодувати за допомогою різноманітних шифраторів.

За цими стандартами, ключі для розшифровки фрагментів надають спеціальні сервіси. Шлях до ключів вказується у файлах-маніфестах стріму.

Процес розподілу прав покроково

Тепер питання, яке ми не можемо пропустити—гроші. Як заробити на стрімінгу відео?

Існують поширені способи: підписка та прокат або продаж відео. Однак ці способи монетизації не завжди настільки ефективні. Також вони роблять стрімінг схожим на онлайн-магазин. Те, що справді актуально для стрімінгу—це реклама.

Саме так тут можна непогано заробити. І ми говоримо про рекламу, пов’язану з відео, а не лише про банери на сайтах. Існує два типи відеореклами: вставка реклами на стороні клієнта та на стороні сервера.

Для передачі на стороні клієнта існує багато варіантів реалізації, налаштування потрібно встановлювати у кожній клієнтській програмі. Це не надто цікавий процес, який потребує чимало зусиль.

Реклама, додана на стороні сервера, може запускатися у стандартних програвачах. Це лише один потік контенту для сторони клієнта. Ролик надходить із сервісів, які надають рекламу з оплатою за перегляд, тому необхідно надіслати відповідь про її перегляд. Для цього додають набір посилань, які надаються разом з роликом. Посилання мають запускатися у певному порядку під час перегляду реклами. Це також можна зробити як на клієнті, так і на сервері.

Імплементація на стороні сервера—найкращий варіант. При цьому можна заробляти гроші просто поки посилання на стрім відкрите у браузері. Реклама кодується та вставляється у відеопотік. Під час стріму події (коли є основний канал трансляції) зрозуміло, що перемотування назад недоступне. Але для відео на вимогу (VOD) клієнтський програвач має заблокувати перемотування.

Нижче наведене порівняння 2 підходів додавання реклами.

Ми розглянули важливі частини стрімінгу загалом. Тепер ми можемо перейти до прямих трансляцій подій. Ви нарешті дізнаєтесь, як кадри зі стадіону Доджер у Лос-Анджелесі доходять до користувачів по всьому світі 😉

Коротше кажучи, аналоговий потік від джерела надходить до служби транскодера через протокол RTMP. Далі потік перекодовується на фрагменти для розповсюдження серед користувачів. У цьому можуть бути задіяні мільйони глядачів, але особисті сервери медіа стріму для кожного з них не потрібні. Натомість, мережа передачі контенту (CDN) подбає про важку роботу—кешування та доставку медіафайлів кінцевим користувачам.

Розглянемо пряму трансляцію докладніше. Цифровий відеосигнал з камери передається на сервер за медіа-протоколами реального часу. Далі він обробляється транскодерами або хмарним софтом—це називається “доставка першої милі”. Існує кілька медіа-протоколів реального часу.

Протокол стрімінгу в реальному часі (RTSP)—це протокол керування мережею, призначений для розважальних і комунікаційних систем. RTSP керує медіа-серверами та встановлює і контролює медіа-сеанси між кінцевими точками. Клієнти медіасервера видають такі команди як відтворення, запис і пауза. Ці команди допомагають у реальному часі контролювати стрімінг від сервера до клієнта (Video on Demand) або від клієнта до сервера (запис голосу).

Транспортний протокол реального часу (RTP)—це мережевий протокол для передачі аудіо та відео через IP-мережі. RTP використовується у телефонії, програмах для телеконференцій (на основі WebRTC), телевізійних сервісах і вебфункціях за принципом push-to-talk.

RTP використовується разом із протоколом керування RTP (RTCP). Хоча RTP передає медіа-потоки, RTCP відстежує статистику передачі та якість обслуговування. Цей протокол також допомагає синхронізувати кілька потоків.

Передача медіа кінцевому користувачеві називається доставкою останньої милі. І тут зазвичай використовуються потокові протоколи HTTP.

Процес прямої трансляції події

Вибір оптимальних протоколів має вирішальне значення для прямих трансляцій, таких як спортивні події. Це забезпечує можливість провести трансляцію для широкої аудиторії з мінімальною затримкою відео для користувачів.  

На сьогодні все. Сподіваюся, ці дві статті допомогли вам краще зрозуміти, що ховається за лаштунками стрімінгу. Тепер ви маєте уявлення про те, як кадри зі стадіону Доджер потрапляють до глядачів і можуть легко відтворюватися навіть на смарт-годиннику.

Можливо, після цього ви навіть вирішите зануритися в захоплюючий світ стрімінгу! У будь-якому випадку, успіхів і до наступного разу.